У цьому дослідженні оцінювалося, наскільки існуючі міжнародні інструменти регулювання стосуються ядерної безпеки космічних ядерних систем. Структурований огляд літератури визначив дванадцять основних елементів Серії видань МАГАТЕ з ядерної безпеки № 20 (NSS-20) як єдиний міжнародно схвалений документ про цілі ядерної безпеки. Кожний з цих елементів був переформульований так, щоб відповідати кожному з етапів польоту -  запуску, орбітальному польоту, транзиту та завершенню терміну служби, а потім зіставлений з Договором про космічний простір (1967 р.), Конвенцією про відповідальність (1972 р.), Конвенцією про реєстрацію (1975 р.) та Рамками безпеки для застосування ядерних джерел енергії в космічному просторі (2009 р.). Поклаузне кодування дало матрицю 12 × 4, в якій оцінки 1, 0,5 або 0 вказували, відповідно, на повну, часткову відповідність або її відсутність. Картування показало повне охоплення відповідальності держави, її зобов'язань та обміну інформацією, часткове охоплення планування з урахуванням ризиків, а також незначне або відсутнє охоплення криміналізації ворожих дій, оцінки загроз, виявлення аномалій або забезпечення постійної гарантії. Жоден з документів не визначав ядерну безпеку для космічної діяльності. Обговорення дійшло висновку, що принципи NSS 20 сумісні з космічним правом на фундаментальному рівні; однак вони передбачали наземні умови, що робило їхні існуючі вказівки щодо впровадження недостатніми після виходу місії на орбіту. Тому в дослідженні рекомендується розробити спеціальну Рамкову програму ядерної безпеки в космосі, яка збереже термінологію NSS 20, забезпечуючи при цьому специфічні для космосу вимоги щодо захисту життєвого циклу ядерних місій.