Елементи аномального гравітаційного поля, такі як аномалія сили тяжіння або висота геоїда, є відносно малі. У
формулах, що пов’язують ці величини, нехтують стисненням референц-еліпсоїда, використовуючи для обчислень
сферичну апроксимацію. Сферична апроксимація є базовою майже для всіх формул фізичної геодезії. Сферична
апроксимація дає похибку, якою у більшості практичних застосувань нехтують. Так, Д. Лельгеман показав, що при
застосуванні формули Стокса ця похибка для висот геоїда в середньому на всю Землю дає величину порядку ±0.2 м,
що на порядок менше від точності, яка забезпечувалась гравіметричними супутниковими даними на той час. Для
отримання більш високих точностей слід враховувати еліпсоїдальні поправки. Це можна зробити, якщо довільний
елемент аномального гравітаційного поля (збурювальний потенціал, висоту геоїда, аномалію сили тяжіння) розкласти
в ряд за малим параметром, що характеризує відхилення референц-еліпсоїда від сфери.
                 роботі отримано числові значення еліпсоїдальних поправок до сферичного наближення при визначенні скла-
дових збурювального гравітаційного потенціалу Землі. Доведено доцільність включення еліпсоїдальних поправок
у розрахунок гравітаційних аномалій шляхом порівняння отриманих результатів із точністю, яку забезпечують дані
сучасних гравіметричних супутників. Розрахунки показали, що гравітаційна аномалія практично не залежить від
зміщення системи координат референц-еліпсоїда відносно центра мас Землі; тому при визначенні складової ано-
мального поля земного тяжіння поправкою першого степеня на еліпсоїд можна не враховувати. Проте гравітаційна
аномалія сильно залежить від коефіцієнта C20 зональної гармоніки другого порядку її розкладу в тригонометричний
ряд сферичних функцій. Тому при знаходженні складової аномального поля тяжіння Землі необхідно враховувати
еліпсоїдальну поправку другого степеня, оскільки похибка таких розрахунків може мати значення, сумірне із сучас-
ними високоточними гравіметричними супутниковими даними.