Стаття містить огляд основних методів, що використовуються для пошуку екзопланет, серед яких транзитний метод, метод радіальної швидкості, астрометрія та пряме спстереження. На основі аналізу різних джерел оцінено застосовність, сильні сторони і  обмеження, властиві кожному методу. Транзитний метод, на який припадає приблизно 75% відкриттів екзопланет на сьогоднішній день, є найпоширенішим завдяки своїй здатності досягати високої точності, не вимагаючи великих телескопів. Його ефективність і детальна інформація про характеристики планет, яку він надає, роблять його фундаментальним інструментом у цій галузі. Хоча стаття не містить оригінальних результатів, вона пропонує детальне обговорення теоретичних і практичних наслідків проаналізованих методів, забезпечуючи концептуальну основу, яка сприяє кращому розумінню їхнього впливу на сучасну астрономію. Крім того, в статті підкреслюється необхідність більш ретельного  документування даних і їх перевірки, а також визначаються ключові напрямки підвищення точності і надійності наукових досліджень. Як наслідок, пропонуються майбутні напрямки роботи, зосереджені на розробці нових інструментів і методологій, які дозволять подолати поточні проблеми у виявленні екзопланет.