Довготний розподіл загального вмісту озону в атмосфері у крайовій області антарктичного стратосферного вихору

1Грицай, АВ, Євтушевський, ОМ, 1Міліневський, ГП, Грицай, ЗI, Агапітов, ОВ
1Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ
Косм. наука технол. 2005, 11 ;(5-6):005-011
https://doi.org/10.15407/knit2005.05.005
Мова публікації: Українська
Анотація: 
Проаналізовано довготний розподіл загального вмісту озону (ЗВО) у крайовій області антарктичного стратосферного полярного вихору за даними вимірювань супутникового спектрометра TOMS (версія 8) у 1979–2004 pp. Розглядається п'ятимісячний часовий інтервал (серпень–грудень), що охоплює кінець антарктичної зими, весну та початок літа. З використанням щоденних даних TOMS для широт 65° S та 70° S отримано усереднені за 5 місяців зональні розподіли ЗВО. Домінуючою є хвиля із зональним хвильовим числом 1, яка і формує зональну асиметрію з існуванням розташованих у протилежних довготних секторах максимуму та мінімуму квазістаціонарної хвилі. Впродовж останніх 26 років відбувалося збільшення асиметрії, яка в останні роки досягла 70–90 одиниць Добсона, або близько 30 % відносно середнього зонального значення. Спостерігаються міжрічні варіації довготи максимуму ЗВО навколо стійкого положення близько 162° Е і 172° Е на широтах 65° S і 70° S відповідно. Довгота мінімуму, крім міжрічних варіацій, у 1979–2004 pp. зазнає систематичного зміщення на схід у довготному секторі між 45° W і 10° Е. Спектральний аналіз показує, що ця тенденція зумовлена взаємодією квазістаціонарних складових із зональними хвильовими числами 1 та 2, які в останні десятиліття мають протилежний довготний дрейф фази максимальної амплітуди.
References: 
1.  Александров Э. Л., Израэль Ю. А., Кароль И. Л., Хргиан А. X. Озонный щит Земли и его изменения. — Санкт-Петербург: Гидрометеоиздат, 1992.—288 с.
2.  Атмосфера. Справочник. — Ленинград: Гидрометеоиздат, 1991.—510 с.
3.  Варгин П. Н. Анализ распространяющейся на восток пла­нетарной волны по спутниковым данным об общем содер­жании озона // Изв. РАН. Физика атмосферы и океана.— 2003.—39, № 3.—С. 327—334.
4.  FishbeinЕ. F., Elson L. S., Froidevaux L., et al. MLS observations of stratospheric waves in temperature and 03 during 1992 Southern winter // Geophys Res. Lett.—1993.— 20, N 12.—P. 1255—1258.
5.  Grytsai A. V., Evtushevsky A. M., Milinevsky G. P. Interannual variations of planetary waves in ozone layer at 65°S // OZONE: Proceedings XX Quadrennial Ozone Symposium, 1—8 June 2004, Kos, Greece / Ed. С Zerefos. — Athens, Greece: International Ozone Commission.—2004.—Vol. 1.—P. 544— 545.
6.  Hio Y., Hirota I. Interannual variations of planetary waves in the Southern Hemisphere stratosphere // J. Met. Soc. Jap.— 2002.—80, N 4B.—P. 1013—1027.
7.  Hio Y., Yoden S. Quasi-periodic variations of the polar vortex in the Southern Hemisphere due to wave-wave interaction // J. Atmos. Sci.—2004.—61, N 21.—P. 2510—2527.
8.  Lee A. M., Roscoe H. K., Jones A. E., et al. The impact of the mixing properties within the Antarctic stratospheric vortex on ozone loss in spring // J. Geophys. Res.—2001.—106, N D3.—P. 3203—3211.
9.  MechosoС R., Hartmann D. L. An observational study of traveling planetary waves in the Southern Hemisphere // J. Atmos. Sci.—1982.—39, N 9.—P. 1921 — 1935.
10.  Quintanar A. I., MechosoС R. Quasi-stationary waves in the Southern Hemisphere. Part I. Observational data // J. Climate.—1995.—8, N 11.—P. 2659—2672.
11.  Quintanar A. I., MechosoС R. Quasi-stationary waves in the Southern Hemisphere. Part II: Generation mechanisms // J. Climate.—1995.—8, N 11.—P. 2673—2690.
12.  Salby  M.   L.   Fundamentals   of  Atmospheric  Physics   /   Eds R. Dmowska, R. Holton. — Academic Press, 1996.—627 p.
13.  Salby M. L., Callaghan P. F. Fluctuations of total ozone and their relationship to stratospheric air motions III. Geophys. Res.—1993.—98, N D2.—P. 2715—2727.
14.  Schoeberl M. R., Lait L. R., Newman P. A., Rosenfield J. E. The structure of the polar vortex // J. Geophys. Res.—1992.— 97, N D8.—P. 7859—7882.
15.  Steinbrecht W., Hassler В.,Winkler P., et al. Comparison of observed stratospheric ozone and temperature time series with chemistry-climate model simulations. Part I: Global variations of total ozone and 50 hPa temperature // OZONE, XX Quadren­nial Ozone Symposium, 1—8 June 2004, Kos, Greece, Proceedings / Ed. С Zerefos). — Athens, Greece: Internation­al Ozone Commission.—2004.—Vol. 2.—P. 757—758.

16.  Wirth V. Quasi-stationary planetary waves in total ozone and their correlation with lower stratospheric temperature // J. Geophys. Res.—1993.—98, N D5.—P. 8873—8882.