Досліджується механізм впливу плазмової обробки на властивості низькомодульних вуглецевих волокон. Плазмові потоки є одним із перспективних напрямків підвищення адгезії вуглецевого волокна до епоксидної матриці, і відповідно, підвищення міцності композитних матеріалів. Описано технологію обробки вуглецевих волокон (традиційних) плазмою діелектричного бар’єрного розряду, де за плазмоутворювальний газ використовується повітря. Для активації плазмоутворювального газу і насичення його функціональними групами обробку запропоновано проводити з додаванням хімічних прекурсорів — акрилової кислоти та аліламіну. Метою використання хімічних прекурсорів — акрилової кислоти та аліламіну є створення на поверхні вуглецевого волокна функціональних груп : ОН, COOH, C=O, C-O-C, -O-O-, NH2, N та інших, відповідальних за спроможність матеріалу до зшивання з епоксидною матрицею. Приведено результати досліджень поверхневого шару первинних (традиційних) та оброблених атмосферною плазмою вуглецевих волокон методами рентгенівської фотоелектронної спектроскопії, інфрачервоної спектроскопії, раманівської спектроскопії (комбінаційного розсіювання світла) та електронно-мікроскопічного аналізу. Зроблено висновки про виконану роботу і оцінку отриманих результатів. Отримані свідчення про поверхневий склад низькомодульних вуглецевих волокон дозволили зробити висновок про доцільність використання атмосферної плазмової обробки для поверхневої активації наповнювача (вуглецевих волокон) і адсорбції на ній активних функціональних груп, що відповідають за адгезійну міцність.