Робиться огляд публікацій останніх років, присвячених медико-біологічним ефектам космічного іонізуючого випромінювання (КІР). Наголошується, що реалізація штучного тяжіння на КА в основному зніме проблему невагомості як основного негативного фактора космічних польотів. При цьому найгострішою нерозв'язаною проблемою космічної біології та медицини залишиться КІР, яке лімітуватиме термін перебування людини в космосі та дальність космічних експедицій. Протони, електрони та іони металів високих енергій характеризуються високою щільністю іонізації та руйнуючим ефектом, які суттєво переважають аналогічні показники для рентгенівських або у-про-менів. Критичною мішенню дії КІР, очевидно, є геном і мембрани клітин в органах, розміщених ближче до поверхні тіла. Коротко обговорено останні публікації з панспермії, згідно з якою КІР та інші надзвичайно жорсткі умови відкритого космосу не виключають можливості існування своєрідного пулу живих систем у Всесвіті та їхнє природне перенесення з планети на планету.