Розглядається проблема утворення аерозолів у верхній атмосфері з метеороїдів масами 10^-18‒10^-8 г, що потрапляють на Землю. На основі аналітичних розв’язків спрощених класичних рівнянь гальмування та нагрівання малих метеороїдів визначаються максимальні температури частинок, яких вони досягають протягом свого руху в атмосфері, та висоти, на яких частинки досягають критично малої швидкості («висоти зупинки»). Прийнято, що космічна частинка перетворюється на аерозоль коли вона не досягає температури плавлення. Побудовано базову вхідну характеристику‒ тривимірний розподіл густини ймовірності кількості таких частинок по критичних для досягнення температури плавлення параметрах: початковій масі, швидкості та куту входження в атмосферу. Отримано, що кам’яні частинки з масами, меншими за 1.7 · 10^-14 г, стають аерозолями незалежно від інших параметрів. Шляхом трансформації даного розподілу у відповідності до рівнянь метеорної фізики отримано двовимірний розподіл по масі та висоті утворення у атмосфері аерозолів космічного походження.