Статтю присвячено вивченню анізотропії віддаленого розсіяння на основі спектральної задачі. Спектральна задача формулюється як визначення власних поляризацій і власних значень для матриці Джонса, шо описують оптичну анізотропію середовища. Матриці Джонса середовищ із складною анізотропією (середовища, що характеризуються декількома типами анізотропії) розглядаються в рамках однорідного (диференціального) підходу. Суть такого підходу полягає в тому, що анізотропія класу середовищ, який розглядається, не залежить від товщини цього середовища. Виконано аналіз матриць Джонса для випадку довільних однорідних середовищ (середовищ, що характеризуються усіма чотирма основними типами оптичної анізотропії: лінійна, циркулярна, фазова та амплітудна анізотропія) і середовищ, що характеризуються двома типами анізотропії як окремого випадку. 

         Основним інструментом для такого аналізу був параметр неоднорідності середовища, що дозволяє охарактеризувати останнє як середовище з ортогональними або ж неортогональними власними поляризаціями. Виявлено особливості складних типів анізотропії (еліптичне подвійне променезаломлення та ермітів дихроїзм, невласний дихроїзм, неермітів дихроїзм, вироджена анізотропія) на основі параметра неоднорідності. Продемонстровано геометричну інтерпретацію власних поляризацій за допомогою параметра неоднорідності. Розраховано умови на параметри анізотропії, при яких зазначені вище складні типи анізотропії реалізуються в досліджуваних класах середовищ. Дослідження було мотивоване фундаментальними результатами ван де Хюлста і Ховеніра, які лягли в основу аналізу внутрішньої структури матриць Джонса і Мюллера. Отримані результати сприяють глибшому розумінню явищ поляризації в електромагнітному розсіюванні та створюють основу для майбутніх досліджень поляризаційної діагностики та дистанційного зондування.