Праця В.І. Вернадського «Початок і вічність життя» (1922), як і інші його наукові твори, зробила вагомий внесок у розвиток багатьох розділів природознавства, принципово змінила науковий світогляд ХХ сторіччя. Ця праця визначила місце людини та її наукової думки в еволюції біосфери, дозволила по-новому поглянути на навколишню природу як середовище існування людини. Вона поставила багато актуальних проблем і накреслила шляхи їхнього вирішення у майбутньому. Поєднання глибоких знань у різних галузях з історією їхнього розвитку зумовило формування у В.І. Вернадського власних поглядів на науку як на специфічне природне явище, притаманне роду Homo sapiens. Він вважав розвиток науки природним процесом розвитку людської думки, спрямованої на пізнання законів природи і законів власного розвитку. Хоча людська думка не є ні матерією, ні енергією, її вплив на зміну довкілля, тобто на біосферу є надзвичайно великим.

       У своїй праці «Початок і вічність життя» В.І. Вернадський аналізує різні механізми виникнення життя і дійшов висновку, що життя могло бути вічним і не мати початку. Він підкреслює два найважливіші з геологічної точки зору положення: по-перше, планетний, геологічно закономірний характер життя; по-друге, тісний зв’язок усіх геологічних процесів у біосфері з діяльністю живої речовини. Отже, розуміння життя як планетного явища привело В.І. Вернадського до розуміння прямої залежності існування біосфери від умов, створених геологічними процесами.